На подвір’ї комунальної установи «Пологівський районний краєзнавчий музей» можна побачити 14 цих «вартових тисячоліть», що в різні роки були дбайливо зібрані разом. Кожна – різна, не схожа одна на одну. Є серед них і зовсім унікальна – заввишки всього 69 см. Всі вони – безцінне надбання історико – культурної спадщини нашого краю.
Поява половецьких кам’яних статуй, що зберігаються в музеї, датується Х-ХІ ст. н.е. і оповита легендами та таємничістю. Науковці дотримуються думки, що статуї – це кам’яні ідоли, яким поклонялися язичницькі племена, або ж це надмогильні зображення воїнів чи вождів племен. Певний час слугували вони і свого роду дороговказами для мандрівників, чумаків, козаків, які подорожували безкрайніми південними степами, допомагали їм зорієнтуватися і не збитися зі свого шляху.
Одна із легенд переповідає, що колись це були люди, вродливі, розумні, просто досконалі. Будь яка справа була їм до снаги. Мали вони і багатства, і здоров’я, і силу долати ворогів. Але від досконалості своєї стали вони пихатими та зарозумілими і сказали: «Ми все маємо, ми все уміємо. І навіть якби не було сонця, ми б самі освітили землю!». Почуло Сонце ті образливі слова і вирішило покарати людей: перетворило їх на камені і розкидало степами, щоб довіку страждали вони від самотності та без дії. Так і стоять вони поодиноко до цього часу, згадуючи про свою минулу велич.
