Її історія бере свій початок із вересня 1770 року. Саме тоді імператриця Катерина ІІ підписала Указ про створення Дніпровської укріпленої лінії. Між Дніпром та Азовським морем на відстані 30 км одна від одної мали постати сім земляних фортець, що захищали б від набігів татар кордони імперії та забезпечили швидке освоєння південних земель.
Свою назву фортеця отримала на честь останнього гетьмана України Кирила Розумовського. Її будівництво розпочалося у 1770 році одночасно з будівництвом Олександрівської фортеці (нині м. Запоріжжя). Для робіт сюди направили «1035 майстрових та робітних людей, 578 погоничів з волами», а для спостереження за будівництвом було засновано казенну солдатську слободу Конську (сучасне село Кінські Роздори).
Фортеця проектувалася як велика споруда з 4 цитаделей (укріплення в середині фортечної огорожі, що споруджувалося з метою примусити атакуючих після прориву всередину розпочати нову осаду). Та як зазначають історики, до 1775 року збудована була лише 1 цитадель.
Вона була оточена зовнішнім ровом та великим равеліном (допоміжна споруда у вигляді кута) для посилення оборонної лінії. При фортеці були також зведені кам’яні будинки для коменданта і офіцерів, солдатські казарми, склади та навіть цегельний завод.
Ці споруди так ніколи і не були об’єднані в загал. Уряд планував побудувати фортеці за 5 років. Але через брак коштів (фінансування вимагала російсько – турецька війна), через хвороби серед робітників, задіяних на будівництві, темпи його були призупинені.
У 1774 році війна з Туреччиною закінчилась і загроза розорення колишньої прикордонної зони Російської імперії відпала. Тому три фортеці Дніпровської укріпленої лінії так і залишилися недобудованими, а ті що вже збудували використовували не за призначенням. Але саме завдяки фортецям заселилися території Дикого поля, адже поблизу них виникали хутори та слободи..
Нині від колишньої фортеці залишилися тільки земляні вали. Але час не зітре пам’ять про існування фортеці, що стала початком заселення краю.
