Пологівський посох!

Великий Аристотель писав у своїй «Політиці»: «… коли одні панують, інші знаходяться в підпорядкуванні … є різниця між тими і іншими в їх зовнішньому вигляді, і їх промовах, і знаках пошани»

З 2019 року в Пологівському районному краєзнавчому музеї експонується  унікальна річ – бронзовий посох, що є найдавнішим символом влади. Чому дослідники вважають його унікальним, ексклюзивним і безцінним артефактом? Спробуємо розібратися.

Символіка влади різноманітна. Іще прадавні вожді та служителі культів мали виключне право носити особливе вбрання, татуювання, інші знаки відмінності. Ці символи безпомилково вказували на соціальний статус індивіда (вождь і член громади, вільний і раб, лицар і селянин).

У давніх племен ці відмінності зачіпали переважно сферу ритуальної діяльності (вождь відрізнявся під час обрядів одягом, розфарбуванням, зачіскою тощо). В той час вожді мали ряд незначних переваг, як правило, володіли більшою, ніж прості общинники, кількістю дружин. А в іншому – спосіб життя вождів іще слабо відрізнявся від способу життя підданих. Вождь нарівні з усіма (хоча і в менших розмірах) брав участь у трудовому процесі, харчувався тими ж продуктами, жив в тих же умовах.

Згодом соціальні відмінності ставали більш разючими. Вожді володіли великою кількістю престижних предметів: прикраси, одяг, зброя тощо. У вождів і жерців з’явилися специфічні знаки відмінності, спеціальні символи індивідуального статусу.

Як же могли виглядати такі символи влади в далекому минулому? Археологічні знахідки дослідників дають нам можливість побачити атрибути влади фараонів Єгипту, вождів майя, імператорів Піднебесної. Були свої символи влади і у козаків (наприклад, булава гетьмана).

А якими були символи влади у вождів тих племен, які не одне тисячоліття тому зосереджувалися на території сучасної Пологівщини? Відповідь на це питання криється під товщею земляних насипів – курганів, які ретельно вивчають археологи.

У 2018 році археологічна експедиція Бердянського державного педагогічного університету під керівництвом Валентини Папанової провела археологічні дослідження в Пологівському районі. Розкопки відбувалися на території села Пологи та міста Пологи.

Курган в селі Пологи здавався звичним, не було жодного натяку на те, що під тисячолітнім шаром ґрунту прихована сенсація. Цією сенсацією стало одне з поховань, що ймовірно належало до ямної культурно-історичної спільноти. Виявлений кістяк був розташований в могилі згідно тогочасних звичаїв і вірувань: він лежав на спині, розміщений головою на північний захід, ноги зігнуті колінами вліво, ліва рука лежала вздовж тулуба, права, ймовірно, була зігнута у лікті.

За результатами проведених науковцями експертиз встановлено, що цей кістяк належав особі чоловічої статі. Він був високий на зріст і на момент смерті мав від 40 до 50 років. Найважливіше, що виділяло його серед інших подібних поховань – він був вождем, лідером своєї спільноти. На це прямо вказували знайдені в похованні атрибути: посох, оббитий бронзою, та бронзовий ніж. Знайдені артефакти відразу стали сенсацією в науковому світі. В Україні це перша подібна знахідка, тому пологівський посох викликав неабияку цікавість.

Дослідники віднесли це поховання до доби бронзи – культурно-історичного періоду історії людства, який прийшов на зміну енеоліту. Характеризувався він виготовленням і використанням бронзових знарядь праці, зброї, появою кочового скотарства. З винаходом бронзи значно розширився обмін і контакти між окремими територіями, що сприяло поширенню бронзових знарядь праці на регіони, де не було сировини для виплавки металів. Почалися військові зіткнення за оволодіння худобою, пасовищами, металом, з’явилися воєначальники, виник культ вождя.

Особливе ставлення до вождя, як до надзвичайної людини, зберігалося навіть після його смерті. Саме в епоху металу входять в звичай великі поховальні споруди – кургани. Розміри курганів, кількість і якість вкладених в них речей свідчать про особливе положення померлого в суспільстві, про його соціальний статус і перевагу.
Важливе значення в добу бронзи набирає художня обробка металів. Досить швидко людина оволоділа різними її видами: кування, гравіювання, лиття, карбування. З бронзи виготовлять браслети, сережки, підвіски, бляшки, що нашивалися на одяг, пряжки, застібки для одягу, які прикрашають різноманітними орнаментами. Особливе значення надається оздобленню зброї та культових речей.

У орнаментах одне з головних місць продовжує займати тваринний світ: зображення тварин або фрагментів тіла (кігті, роги, голова). Формується напрям в декоративно-прикладному мистецтві, що отримав назву «звіриний стиль». Саме в такому стилі орнаментований і пологівський посох.

Як же виглядає цей давній символ влади?
Посох являє собою довгу палицю, виготовлену із гілки дуба. Верхня частина дерев’яного стрижня посоху вміщена в рурку, зроблену з прямокутної бронзової пластини. Стрижень, нижче рурки, обмотаний двома фрагментами бронзової стрічки. Для кріплення рурки і стрічок до дерев’яного стрижня використані бронзові цвяшки. Бронзові елементи посоху оздоблені орнаментом. По центру рурки – опуклий орнамент у вигляді стилізованих «голів баранів». На стрічках – орнамент у техніці плаского контурного карбування з вдавленим рельєфом у вигляді меандру (декоративна звивиста лінія).

Чому саме посох вважався символом влади в тогочасній спільноті?
Жезл або посох був одним із древніх символів високого становища людини в суспільстві. За тогочасними віруваннями саме в ньому концентрувалися надприродні властивості, що дозволяли його володареві спілкуватися з вищими силами, змінювати хід природних процесів.

Археологи Валентина Папанова та Геннадій Тощев, які віднайшли та дослідили посох, вважають: «Посох – это символ власти, используемый в религиозных ритуалах вождем племени или племенного объединения. Причем, пологовское погребение рассматривается как захоронение вождя высокого ранга, выполняющего культовые функции».

Про унікальний пологівський посох йдеться у колективній монографії «Пологівський посох: досвід міждисциплінарного вивчення», яка вийшла з друку цьогоріч. У колективній монографії аналізується унікальний комплекс, досліджений у 2018 році археологічною експедицією Бердянського державного педагогічного університету біля села Пологи Пологівського району. Уперше в українській археології матеріали кургану, особливо статусний символ (посох), аналізуються за матеріалами звіту не лише в рамках міждисциплінарного дослідження, але й є об’єктами дискусії широкого кола фахівців різних держав. В книзі зібрані статті науковців, представлені результати аналізів вмісту поховального комплексу. Всі ці матеріали дають змогу краще зрозуміти, яким було життя тисячі років тому, дізнатися про устрій тогочасного суспільства, про його звичаї, про членів спільноти та вождів.

Яким був цей чоловік? Сильним, розумним, хоробрим, витривалим? Так. Адже йому потрібно було виживати в непростих тогочасних умовах. Він мав владу, а отже мав авторитет, який формувався виключно вчинками. Він ніс відповідальність за безпечне існування своєї общини, вирішував життєво важливі питання. Побут, харчування, полювання, можливо, сутички з іншими племенами, вирощування худоби – все це було його буденністю. Невідомо який він мав характер: був запальним чи розсудливим, справедливим чи суворим. Скільки підданих було у «степового царя», і як вони ставилися до нього? Якою мовою вони спілкувалися? Звідки з’явилися в цих степах? Про це ми можемо лише здогадуватися.

А поки що, дивлячись на символ його влади, – бронзовий посох, уявімо собі величного повелителя тутешніх степів, сильний дух якого і через тисячоліття відчуємо, торкнувшись поглядом до безцінного артефакта з музейної колекції.

Вожак булыжник и дубину держал уверенно в руках,
и племя было заедино и племя множилось в веках.
Он сильным был, за сильным право на землю, данную судьбой…
В музее – скипетр с державой, их древний смысл забыт толпой.
М. Струкова

1 2 3 4

Розкажіть про нас своїм друзям:
Приєднуйтесь до нас: