Сацький Олександр Степанович

В м. Пологи у великій родині 16 листопада 1930 року народився Олександр Степанович Сацький, в подальшому відомий сценарист та драматург.
По закінченню Пологівської середньої школи № 75 Олександр навчався у Дніпропетровському та Томському зенітно-артилерійських училищах. Закінчивши навчання, до 1954 року служив в армії в Приморському краї. Випало на його долю і участь у бойових діях на території іншої держави, де він отримав поранення, лікувався в госпіталі. Можливо, через те, що бачив війну на власні очі, він вирішив не продовжувати кар’єру військового. Після служби в армії перед ним постало питання, як жити далі, чим займатися? Потрібно було опановувати нову професію. Так сталося, що на час прийняття ним доленосного рішення вступні іспити до вузів вже скінчилися. Знаючи, що Олександр під час військової служби співпрацював з газетами та писав, так би мовити, «для себе» хтось із знайомих повідомив йому, що в Москві у кінематографічному інституті іще іде прийом студентів. І Олександр Сацький вирішив спробувати. З 1957 р. – він студент  Всесоюзного державного інституту кінематографії. Будучи студентом-третьокурсником сценарного факультету він написав сценарії до двох короткометражних та одного повнометражного фільму. Його дипломною роботою став сценарій до фільму “Сказання про матір” за повістю Ч. Айтматова “Материнське поле”. Талант Олександра Степановича не залишився непоміченим, і по закінченню навчання він без проблем знайшов собі роботу. З 1962 по 1982 рр. Олександр Степанович працює сценаристом та редактором на Київській кіностудії ім. О.П. Довженка. В цей час він багато працює і багато створює. Він є автором повістей та оповідань: “Назар”, “Клени”, “Ця тверда земля”, “До людей”, “Моя далека сторона”, “Я родом з дитинства”, “Зима”, “Гоц-гоц”. Ним особисто та в співавторстві написані сценарії до фільмів: “Перевірено, мін немає”, “Марина”, “Київська соната”, “В бій ідуть одні “старики”, “Вир”, “Всюду есть небо”, “Звездный цвет”, “Ярость”, “Огонь”, “Женихи”, “Кармелюк”. Олександр Сацький писав сценарії не лише для кіностудії ім. О. Довженка, а й для кіностудій «Казахфільму», «Ловченфільму» (Югославія). Він навіть отримав дозвіл працювати над стрічкою «Ця тверда земля»  у рідному містечку Пологи. Поруч з відомими професійним акторами, він знімав простих людей – своїх знайомих, друзів, сусідів, що на той час було справжнім новаторством у кіномистецтві. Зараз це не дивина, коли в масовці працюють люди з вулиці, а в ті роки таке кіно не відповідало канонам тодішнього кіномистецтва і фільм перезнімали у Києві, в павільйонах і лише з професійними акторами. О. Сацькому, як сценаристу, це не подобалося і він навіть не прийшов на прем’єру фільму, а сама стрічка потрапила в розряд маловідомих. Зате в Пологах до цього часу пам’ятають як знімали кіно. Пам’ятають і шанують тут і самого Олександра Степановича. І досі стоїть батьківська хата відомого кінематографіста, а земляки встановили на ній меморіальну дошку (2006 р.).  І хоча більшу частину свого короткого життя відомий драматург прожив у Києві, він ніколи не забував про своє коріння. Дуже любив, коли до нього приїздили в гості земляки, завжди гостинно їх зустрічав та частував домашнім борщем.
Олександр Степанович був членом Союзу кінематографістів СРСР, Всесоюзної комісії  кінематографістів СРСР. Його роботи відзначені багатьма призами та преміями різних міжнародних конкурсів та кінофестивалів. Помер Олександр Степанович у 1986 році, не доживши навіть до свого 56-річчя. Похований  у Києві на Байковому кладовищі поряд з відомими акторами Л. Биковим, Б. Брондуковим та іншими. А в Пологах Олександр Сацький став першим, кому звання «Почесний громадянин міста Пологи» (2006 р.) було присвоєно посмертно.

Сацький О.С.

Сацький О.С.

Розкажіть про нас своїм друзям:
Приєднуйтесь до нас:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *