Залізниця. Подорож у часі

Професійне свято працівників залізничного транспорту в Україні щорічно відзначається 4 листопада.
Пологи по праву можна вважати містечком залізничників. В архіві Пологівського районного краєзнавчого музею міститься багато матеріалів стосовно залізниці та залізничників. Деякими цікавими історичними віхами ділимося сьогодні з пологівчанами.
Офіційною датою заснування міста вважається 1887 рік. Саме тоді виник грабарський пункт для будівництва станції і залізничної лінії Катериненської залізниці у напрямку Чапліно – Бердянськ.
В 1894 році тут вже запрацювали ремонтні майстерні, що згодом стали паровозним (нині локомотивним) депо, яке мало 24 ре¬монтні канави, підйомний і промивний цехи. Протягом місяця тут ремонтувалося 2-3 паровози. Всі роботи виконували власноруч 65 працівників. За десятигодинний робочий день робітник отримував 40 копійок.
У 1898 році через станцію Пологи пройшов перший потяг.
У 1904 році станція Пологи стала важливим залізничним вузлом: був відкритий рух поїздів за напрямком Олександрівськ – Волноваха.
Завдяки будівництву та розвитку залізничного шляхосполучення розвивалися і Пологи. Відомо, що спочатку це було невелике селище при залізничній станції з населенням 144 особи. Територія селища при станції Пологи була такою: південний бік сучасної вулиці Державної і територія на південь від цієї вулиці до залізничної колії та сучасні вулиці Суворова, Садова, Армійська. Червоний виселок або Червоне селище, з населенням 310 жителів, позначалося на тогочасних картах як окремий населений пункт.
Життя вирувало. На залізниці працювала значна частина населення селища та навколишніх сіл. До 1917 року у селищі Пологи діяли: аптека, де люди могли отримати не лише потрібні ліки, а й лікарську допомогу; церковно-парафіяльна школа, в якій навчалися 105 хлопчиків та 35 дівчаток; чоловіча гімназія; паровий млин; склозавод братів Сандомирських; перукарня Френкеля; фотосалон Курзона, кілька невеликих крамниць та шинків. Варто зазначити, що управління селищем здійснювалося адміністрацією залізниці. До 1913 року в селищі проживали 2 246 осіб.
Від початку свого існування залізничне сполучення мало надзвичайно важливе значення. Тому не дивно, що під час Української революції 1917-1921 років вузлова залізнична станція Пологи побувала в руках махновців, врангелівців, денікінців, більшовиків. Відомо, що 3-4 січня 1919 року на заліз-ничному вокзалі станції Пологи відбувся районний повстанський з’їзд махновців, на який прибули 40 делегатів від загонів та місцевого населення. З’їзд ухвалив рішення про створення «вільних рад», котрі б діяли без насильства з боку військових чи партійних діячів, і обрав свій найвищий військовий орган – оперативний штаб. Махно залишався командувачем усього війська. Штаб повинен був об’єднати загони у полки, додати їм тилову базу, сформувати нові частини, розподілити запаси зброї та керувати бойовими діями махновців проти військ Директорії та білогвардійців. Було створено 5 повстанських полків імені батька Махна.

У 1930-ті у селищі діяли дві семирічні та три початкові школи, в яких працювали 48 педагогів та навчались 820 учнів. З 1931 року почало діяти ремісниче училище, в якому готували кадри для роботи на залізниці. Центром культурного життя були: клуб залізничників, клуб колективіста, народний будинок культури з залом для глядачів на 600 місць. Районна бібліотека володіла 12-тисячним книжковим фондом і обслуговувала за рік близько 2,5 тисячі читачів. Працювала залізнична лікарня на 50 ліжок, дитяча консультація, діяв ветеринарний пункт.
Мирне життя пологівчан перервала Друга світова війна. Повсюди відбувалися мітинги, де громадяни виявили свою готовність дати відсіч ворогу. Із газети «Більшовицький шлях» № 51 від 25.06.1941 р. відомо про мітинг на станції Пологи: «Во всех цехах, сменах, бригадах состоялись многолюдные митинги… 22 июня, несмотря на выходной день, на митинги явились сотни железнодорожников, чтобы выразить свою готовность к защите Родины. – Мне 52 года, – заявил машинист-инструктор депо Пологи Баркалов, – я в гражданскую войну водил бронепоезда и сейчас готов пересесть на них и обрушить их сокрушительный огонь на кровожадных фашистских псов».
Невтомно працювали залізничники: вдень і вночі зі станції Пологи відправляли в тил ешелони з майном та обладнанням підприємств, перевозили колгоспне добро та, звичайно ж, кваліфікованих фахівців. Відбувалася евакуація, керували якою Д.Тоцький , начальник 4-го паровозного відділення та І.Кузьмін, начальник паровозного депо Пологи Сталінської залізниці.
За даними архіву Пологівського районного краєзнавчого музею, лише за один день зі станції Пологи відправили 1 256 вагонів з вантажем та людьми. Пологівські залізничники Дмитро Решетніков, Василь Маяцький, Іван Корнієнко, Василь Лубенець, Іван Корж, Віктор Перетока, Григорій Терещенко, Павло Тищенко доставляли на фронт боєприпаси, пальне, продовольчі товари тощо. Дехто з них дійшов до Берліну, водив ешелони шляхами Європи. Відоме пологівцям прізвище Ніни Матченко, хороброї жінки-машиніста, яка в роки війни перевозила поранених бійців санітарними потягами.
Війна закінчилася. Поступово місто поверталося до мирного життя. Городяни відбудували зруйноване місто, відновили роботу евакуйованих підприємств, рух потягів через станцію Пологи. Саме в повоєнні роки центральна вулиця Поліг почала набувати звичного нам вигляду: торгові ряди назавжди зникли з обличчя міста, а на їх місці згодом була утворена чудова алея.
Залізничники працювали ударними темпами. Понад 200 раціоналізаторів депо запровадили за 1967-1968 роки 260 новаторських пропозицій. Машиністи перевезли понад план 2 мільйони тонн народногосподарських вантажів. У 1951 році до Дня залізничника 117 робітників вузла були нагороджені орденами і медалями. Героями Соціалістичної Праці стали залізничники Воронін Іван Якович, Тоцький Петро Корнійович.
Звання «Почесний громадянин міста Пологи» мають залізничники; Станіслав Федорович Северін, колишній начальник Запорізького відділення Придніпровської залізниці, та Віктор Антонович Краснокутський, колишній начальник Пологівського локомотивного депо, який здійснив значну реконструкцію цього підприємства, ввів в експлуатацію нові цехи, мав численні раціоналізаторські винаходи.
Нині Пологи – сучасне процвітаюче місто, де турбуються про комфорт та добробут кожного городянина. Місто має власну символіку: гімн, герб та прапор, на яких зображені символи, що підкреслюють важливе значення залізниці в його житті. Золоті перехрещені молоток та залізничний ключ вказують на те, що місто виникло під час спорудження залізниці і є вузловою залізничною станцією, тут перетинаються важливі транспортні шляхи.
В наш час залізниця має надзвичайно велике значення. Недарма ж говорять, що театр починається з вішалки, а місто – з вокзалу. Тут, на вокзалі, вирує особлива атмосфера: щохвилини відходять і прибувають потяги, люди зустрічаються і від’їжджають, а в серці кожного пологівчанина звучать рядки «Пологівського вальсу» Петра Павловського:
Люблю я Пологи – сталеві дороги,
Троянд неповторну красу.
Гостинні Пологи – домівок пороги
Я в серці своєму несу.

Зі святом, залізничники!

1 2 3 Ekat_ZHD_doroga
5 6 ст Пологи, 1942
7 8 9

Розкажіть про нас своїм друзям:
Приєднуйтесь до нас: